Преподобний Акакій жив у VI столітті і був послушником в одному монастирі. Смиренний чернець вирізнявся терпінням і беззаперечним послухом своєму старцю, у якого був грубий характер. Він заставляв преподобного непомірно працювати, морив його голодом, нещадно бив. Не зважаючи на таке поводження, преподобний Акакій лагідно терпів усі негаразди і дякував Богові за все. Недовго пробувши в такому тяжкому послуху преподобний Акакій упокоївся.
Старець через п’ять днів розповів про смерть свого ученика іншому старцю, котрий не повірив, що молодий інок помер. Тоді учитель Акакія покликав цього старця до могили Акакія і голосно запитав: « Брате Акакію, чи помер ти?» З могили почувся голос: « Ні, отче, не помер, хто переносить послух, не може померти». Вражений старець зі сльозами впав перед гробницею, просячи прощення у свого ученика.
Після цього він змінився норовом, затворився в келії поблизу погребіння святого Акакія, у молитві і лагідності закінчив своє життя. Цю розповідь подав у « Ліствиці» преподобний Іоанн Ліствичник як приклад терпіння, послуху і нагороди за них.
Назад
