Преподобний Никон Сухий, син багатих і знатних батьків, залишив все заради Христа і прийняв чернецтво в Києво-Печерському монастирі. В 1096 році при нашесті хана Боняка він разом з іншими ченцями був взятий в полон. Очікуючи багатого викупу, половець жорстоко поводився з преподобним Никоном. Коли святий відмовився від викупу, хазяїн став мучити його голодом, залишав літом на жарі, а зимою на морозі. Але преподобний за все дякував Богу і сказав одного разу мучителю, що Господь, за молитвами преподобних Антонія і Феодосія, поверне його в монастир, як про це передбачив преподобний Євстратій, що явився йому перед цим. Половець підрізав преподобному Никону сухожилля ніг і поставив посилену охорону. Але на третій день в шостий час, несподівано святий в’язень став невидимим, сторожа тільки чула слова: « Хваліте господа з небес». Так він був перенесений до Успенської церкви на Божественну літургію. Братія оточила його і стала розпитувати, як він потрапив сюди. Преподобний Никон хотів приховати чудо. Але братія ублагала його розповісти правду. Преподобний бажав продовжити свої подвиги в монастирі не знімаючи ланцюгів, але ігумен сказав йому: Якщо б Господь хотів, щоб ти залишився зв’язаним, Він би не вивів тебе з полонку». Через багато років колишній хазяїн преподобного Никона прийшов до Києво-Печерського монастиря і впізнав свого колишнього в’язня, що висох від голоду та ран. Він увірував, прийняв Хрещення та прийнявши постриг, став послушником преподобного Никона. Упокоївся преподобний Никон на початку ХІІ століття і був похований в Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. 
