Пам'ять сорока святих мучеників, які з чотирмастами в Італії від лонгобардів постраждали. Про них же святий Григорій Бесідник, Папа Рімський, у книзі 3-ій у главі 27-ій пише, кажучи: "П'ятнадцять років тому, як же свідчать ті, що тоді були, сорок землеробів лонгобарди, на римську область напавши, полонили, примушували їх , скуштувати м'яса ідоложертовного з ними. Вони ж і торкнутися страви нечистої не хотіли, хоч і смертельні бачили погрози. Полюбили-бо вічне життя понад тимчасове і стояли вірно в благочесті й у своєму ісповідант. Були всі потяті. 1 гцо? Чи не мучениками справжніми вони стали, які, щоб не засмутити Творця свого куштуванням ідоложертовних страв, вибрали за краще через меч життя своє закінчити. У той же час инших, до чотирьохсот душ, лонгобарди взяли. Коли ж, за звичаєм своїм, голову козячу в жертву принесли і, навколо обходячи, співали нечисті пісні схиляючи шию, Кланялися козячій тій голові і молилися, — те ж чинити і полонених своїх силою змушували. Тоді багато всіх полонених вибрало, що краще тимчасовою смертю безсмертне здобути життя, аніж тих нечистих послухати наказів і з ними поклонитися бісівській жертві — життям тут мертвим жити. Шию-бо, яку завжди схиляли перед Творцем своїм, не хотіли схилити перед творінням, через те схопили їх ратники, сильною розпалившись люттю, усіх мечами порубали, бо не могли мати їх причасниками омани своєї. 
