Юнака з Неокесарії, його ж святий Григорій Неокесарійський бачив прозорливо, копи страждав на одній пустельній горі, від гоніння ховаючись. Одного разу, сповнюючи звичні свої до Бога молитви, був у страху і збентежився вельми, стояв непорушно довгий час мовчки і наче на якесь зворушливе видовище дивився. Через досить часу просвітлів лицем і радости сповнився, почав велегласно дякувати Богові й пісню урочисту співав, промовляючи: "Благословенний Господь, що не дав нас зловити зубам Ухнім". Спитав же його диякон: "Яка причина, отче, такої твоєї зміни, що нині збентежений і радісний ти е?" Відповів святий: "Бачив, дитино, видіння дивне: малий хлопець з великим дияволом боровся. І здолав його, на землю кинув і переміг його". Диякон же не зрозумів сказаного. Промовив святий знову: "Нині юнак один християнський на ім'я Троадій на суд перед ката приведений був. 1 після багатьох тяжких мук за Христа убитий був і пішов на небо, торжествуючи. Я-бо спершу збентежений був, боявся, щоб не здолали його муки і не відвернувся він від Христа. Нині ж, бачивши його, що сповнив подвиг мучеництва і до неба йде, радію". Диякон же, чуючи це, дивувався, що те, що далеко відбувається, наче близьке, святий бачить.




Назад

PayPal