Цей святий Конон був у роки Деція-царя, родом із Назарету Галілейського, звідти прийшов у град Мандон Памфилійський, і на місці, що Кармила називалося, город собі добре влаштував і сіяв зілля — їжу собі з того мав. Був же вдачею добрий, незлобливий і простий серцем, хоч і книг не навчений, але християнином був, жив богоугодно. І довідався про нього Публій-ігемон, послав воїнів взяти його. Коли вони на посміх привітали його словами добрими, він із радістю провітав їх словами привітними люб'язно. Коли ж вони сказали: "Кличе тебе Публій-ігемон, - відповів: — Що йому до мене, християнина, хай прикличе собі своїх однодумців". І був зв'язаний Конон святий і до ігемона приведений. Коли примушували його принести жертву ідолам, зітхнув із глибини серця через засліплення і блуд невірних і, ігемонові докоривши словами, залишався в ісповіданні християнськім непохитний. Вбили-бо цвяхи залізні в ноги його і перед колісницею ігемоновою бігти примушували доти, поки, знемігши, не впав на коліна і, помолившись до Бога, в руки Його не передав духа свого.
