Святитель Макарій народився в знатній русько-литовської сім'ї, в молодості постригся у Віленському Свято-Троїцькому монастирі і був там настоятелем. У 1495 р. він був зведений в сан митрополита Київського. Київ лежав тоді в руїнах і протягом довгих років уже не бачив митрополита в своїх стінах. Вся область ця була розорена татарами, і святитель знав, що вони перекрили всі дороги, але ніякі небезпеки не могли його зупинити. Він вважав обов'язком своїм перебувати у своєму кафедральному місті. 1 травня 1495, в день недільний, митрополит зупинився для здійснення Божественної літургії в селі Стриголові. Під час богослужіння його сповістили про наближення татар. Звернувшись до стривоженим прочан, святитель сказав: «Діти, ідіть всі, мій же обов’язок залишатися тут!» Народ розбігся, а він в повній самоті продовжував священнодіяти. Коли татари сховалися, віруючі повернулися в храм. Вони знайшли святителя Макарія лежачим близько святого престолу, з відтятою головою.
Святі останки його були перевезені до Києва і поховані в соборі Святої Софії, який був тоді закритий, розорений і запущений. З тих пір в ньому часто чули таємничий спів незримого хору, а перед гробницею священномученика знаходили запалені свічки, запалені невідомою рукою. У XVII в. після зцілень, що відбулися за заступництвом священномученика митрополита Макарія, він був зарахований до лику святих.
Свято-Троїцький монастир м. Вільно, в якому свт. Макарій був архімандритом, заснований на місці загибелі мучеників Литовських: Антонія, Іоанна та Євстафія (пам'ять їх 14 квітня.), Дата заснування не відома, але до XV ст. обитель вже існувала. Монастир знаходився на Гострою горі (по монастирській хроніці - Троїцької). У 1584 р. при монастирі утворилося братство, яке боролося за допомогою духовної освіти з Унією; братський Свято-Духівський храм став основою незабаром заснованого і існуючого до цих пір Віленського Свято-Духова монастиря (в сучасному Вільнюсі, столиці Литви та центрі Віленської і Литовської єпархії. Загинув свт. Макарій, згідно з літописом, в с. Стрігалове, яке знаходилося на р. Вжище, поблизу м. Мозиря (нині Гомельська обл. в Білорусії, Гомельська єпархія Білоруської Православної Церкви).
В даний час мощі священномученика спочивають в Києві, у Володимирському соборі.
Назад
