Святитель Епіфаній, єпископ Кіпрський, жив у IV столітті в Фінікії, за походженням був єврей, в молодості одержав гарну освіту. Він навернувся до християнської віри після того, як побачив одного монаха, на ймення Лукіан, який віддав жебракові свій одяг. Вражений милосердям монаха, Епіфаній просив наставити його в християнстві. Він прийняв Хрещення і пішов у монастир, влаштований його наставником Лукіаном. У монастирі він трудився під керівництвом досвідченого старця Іларіона займався переписуванням грецьких книг, збагачуючись у чернечому житті. Святий Епіфаній за свої подвиги сподобився дару чудотворіння, але, щоб уникнути людської слави, він пішов з обителі в пустелю Спанідріон. Там його захопили розбійники і три місяці тримали в полоні. Своїм словом про покаяння святий привів одного із розбійників до святої віри в Істинного Бога. Коли святого подвижника відпустили, з ним пішов і розбійник. Святий Епіфаній привів його до свого монастиря і хрестив з ім'ям Іоанн. З тих пір він став вірним учнем святого Єпіфанія і ретельно записував життя і чудотворення свого наставника. Чутка про праведне життя святого Єпіфанія поширювалася далеко за межі обителі. Святий вдруге пішов у пустелю разом з Іоанном. Але і в пустелю до нього стали приходити учні. Так виникла нова обитель. Через деякий час святий Епіфаній та Іоанн зробили подорож до Єрусалиму для поклоніння його святинь і звідти повернулися в монастир Спанідріон. Жителі міста Лікії послали до святого Епіфанія ченця Поливія передати їх прохання зайняти єпископський престол замість померлого архіпастиря. Однак прозорливий подвижник, дізнавшись про цей намір, таємно віддалився в пустелю Пафійську до великого подвижника Іларіона (пам'ять 21 жовтня), під керівництвом якого він трудився в молоді роки.
Святі два місяці провели у спільних молитвах, а потім Іларіон послав святого Епіфанія в Саламін. Там єпископи зібралися для обрання нового архієрея замість недавно померлого. Найстарішому з них, єпископу Паппію, Господь відкрив, що єпископом слід обрати ченця Епіфанія, який прийшов в місто. Коли Епіфанія знайшли, святий Паппій ввів його до церкви, де з послуху волі учасників собору Епіфаній повинен був дати свою згоду. Так відбулося зведення на єпископську кафедру Саламіна святого Епіфанія близько 367 року.
Святитель Епіфаній прославився на архієрейської кафедрі великими ревнощами за віру, любов'ю і милосердям до бідних, простотою вдачі. Він багато зазнав від наклепів і заздрості деяких зі своїх кліриків. За чистоту свого життя святитель Епіфаній отримав дар бачити під час Божественної літургії зішестя Святого Духа на Святі Дари. Одного разу Святитель, здійснюючи Таїнство, був позбавлений цього видіння. Тоді він покликав одного з кліриків і тихо сказав йому: "Вийди, сину мій, бо ти сьогодні не гідний бути присутнім при здійсненні Таїнства".
На цю подію перервалися записи його учня Іоанна, бо він захворів і помер. Подальший опис життя святителя Епіфанія продовжив другий його учень Полувій (згодом єпископ Рінокірскій).
В кінці життя святителя Епіфанія за підступами імператриці Євдоксії і Александрійського патріарха Феофіла викликали до Константинополя на собор, який був скликаний для суду над великим святителем Іоанном Золотоустом. Але святитель Епіфаній, не бажаючи бути учасником беззаконного собору, покинув Константинополь. Під час плавання на кораблі Святитель відчув наближення своєї смерті, він дав своїм учням останнє повчання - дотримуватися заповіді Божий і зберігати розум від нечистих помислів - і через дві доби помер. Жителі міста Саламіна з риданнями зустріли тіло свого архіпастиря і 12 травня 403 року з честю поховали в нової церкви, зведеної Святителем.
Сьомий Вселенський Собор найменував святителя Епіфанія отцем і вчителем Церкви. У творіннях святителя Єпіфанія "Панар" і "Анкорат" міститься спростування аріанської та інших єресей. В інших творах зустрічається багато дорогоцінних церковно-історичних переказів і вказівок на грецькі переклади Біблії.
