Преподобний Маркіан жив в IV столітті. Пішовши в пустелю, він багато років провів в самоті, в безперестанних молитвах і суворому пості. Побудувавши собі малу келію, він зачинився в ній і ніколи не запалював свічі, коли вночі звершував молитовне правило по Псалтирі, так як Господь освітлював келію Божественним Світлом. Через деякий час преподобний прийняв двох учнів, які оселились поряд з ним, але як і раніше перебував у затворі. Антіохійський Патріарх Флавіан та інші єпископи просили преподобного, для користі християн залишити своє суворе усамітнення, але преподобний не погодився. Однак, не не залишаючи своєї келії, він повчав тих хто приходив до нього за настановами і багатьох відвернув від єресей і привів до православної віри. Перед кончиною преподобний Маркіан заповів своєму ученику Євсевію поховати його таємно, далеко від келії, щоб уникнути посмертної слави. Преподобний Маркіан упокоївся в 388 році. 
