З юних літ святий Фока зцілював хворих, допомагав бідним, давав притулок подорожнім. Навіть язичники поважали його, багатьох із них він привів до шанування Єдиного Бога. Не сподобалося це правителю, і наказав він убити Фоку. Святий сам зустрів своїх убивць, нагодував їх, дав місце для ночівлі й приготував для себе труну. Дізнавшись, що добрий господар - це і є Фока, гості хотіли врятувати його. Але праведник сам схилив голову перед мечем. Святого поховали в могилі, яку він сам приготував для себе. Місце його погребіння прославилося чудесами, згодом на ньому збудували церкву. А мощі мученика були перенесені до Константинополя. 
